ФорумФорум  КалендарКалендар  ДопомогаДопомога  ПошукПошук  Список користувачівСписок користувачів  ГрупиГрупи  ЗареєструватисьЗареєструватись  ВхідВхід  

Частка | 
 

 Моя країна - Україна!

Попередня тема Наступна тема Донизу 
АвторПовідомлення
Lana
Адміністратор
Адміністратор
avatar

Сообщения : 175
Корейчики : 388
Камсаамніда : 28
Дата регистрации : 03.08.2014
Откуда : Україна

СтворюватиТема: Моя країна - Україна!   Чт 22 Січ 2015 - 1:32

УКРАЇНА
Володимир Сосюра

Дзвін шабель, пісні, походи,
Воля соколина,
Тихі зорі, ясні води –
Моя Україна.

Синь гаїв, поля, світання,
Пісня солов’їна,
Ніжний шепіт і зітхання –
Моя Україна.

І в очах твоїх, кохана,
Міниться і лине
Сонцем щастя осіянна
Моя Україна.

Що може бути рідніше за слово «мама»? Що може більше викликати повагу, ніж слово «батько»? А за чим так сумує серце, коли людина знаходиться на чужій землі? Звичайно, за тим краєм, де вона народилась і виросла. Батьківщина із самого нашого народження виховує нас, формує світогляд на основі її віри, традицій та культури. З молоком матері ми наповнюємося духом Рідної землі. Вона пронизує все наше єство почуттям початку самих нас.
Україна! Співоча та прекрасна! Вірна матуся для українців. Оспівана поетами і обласкана піснями, вона вносить в наші серця тепло, мудрість і почуття краси. Її веселкові простори зачаровують душу і залишаються там на все життя. Як тебе не любити, краю, де на світанку ти прокидаєшся від співу небесних птахів, вмиваєшся прохолодою ранку і наповнюєш повітря життям?!
Саме так бачить людина той край, де змогла вперше відчути головне: Віру, Надію, Любов.
ХТО така Україна?
Це літо, що на вітрових крилах розносить по українських рівнинах сонячне проміння, веселку квітів і аромат свободи. Це осінь, що розливає кольорові дощі, перетворюючи наші простори на дивовижну казку зі зміною барв дерев і шелестом листя. Це зима, що зупиняє час, даючи нам хвилини роздумів і супроводжує в світ спогадів, пробуджує фантазію дивовижними написами, запорошуючи реальність різноманітними сніжинками. Це весна, що призводить до вибуху почуттів. Це божевілля, яке приємно окутує всю твою сутність. Саме під дією її чар ти відчуваєш необхідність у вірі, надії, любові, без яких світ втрачає сенс. Ми разом із потоками талої води рухаємось вперед з повними легенями свіжого повітря і новими сподіваннями на майбутнє.
Скажете, це можна побачити скрізь? Можна. Але відчути серцем можна лише на тій землі, що дала тобі життя.
Дорога нашому серцю Матінко–Україно, ти потурбувалась про наше благополуччя, забезпечила родовитою землею, овіяла серця традиціями і веселковою культурою. Ти дала нам те, що може віддати лише мати своїй дитині: тепло, турботу, СЕРЦЕ. Ти дала нам пісню, яка линула на наших просторах весь історичний шлях.
Хто МИ?
Українці, без яких не було б України. Наші предки завжди були волелюбними, сміливими і духовно збагаченими людьми. А хіба може бути інакше, якщо серед них були козаки?!
Україна – це земля, полита кров’ю і потом, це гори, море, пісні, це люди, які знають ціну праці. Це охайна хата, вибілена крейдою. Це садок із соковитими яблуками, грушами, вишнями… Це безкраї посіви хліба. Це безмежні зелені луки. Це ліси з сильними дубами, плакучими вербами і стрункими осиками. Це бурхливі звивисті річки та спокійні озера. Це ласкаве, побите зморшками бабусине обличчя, стерті тяжкою працею руки, які так смачно пахнуть хлібом, щойно витягнутим із печі, в якій ще червоніють жаринки. Піч з її теплою грубою, що не охолоджується протягом всієї ночі. Це неймовірні історії кохання. Це МИ.
Це Шевченко, Сковорода, Орлик, Грушевський, Леся Українка, Маруся Чурай…
Відчули її?!
Прекрасна картина, та чи віримо ми в неї? Мабуть, не всі. Нелегкий історичний шлях, шлях перебудови і формування нової держави віднесли нас далеко від патріотичного почуття. Ми втрачаємо мову, пісні, СЕБЕ як націю. Більшість українців цураються розмовляти на рідній мові, давно забули про свої традиції, культуру, звичаї, а головне, забули, що ми християни!
Наша країна формується, рівняючись на європейські країни. Це й непогано, якби ж було так, як Шевченко писав: «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь». А ми цураємось.
Не співає село, не лине щира українська мова, та й людей закордоном не дуже тягне на рідну Україну. Чому? Бо!..
Скільки всього зроблено і скільки нам ще треба зробити! Адже Україна – це МИ.
Національна гордість України – сама Україна, і не треба шукати свого в чужому. Це і є правда. Розвивати треба своє, а не чуже у собі, бо самому можна стати чужим. Україна набагато могутніша, ніж ми вважаємо. Їй лише потрібне НАШЕ визнання.
ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ
Слова: Володимир Сосюра  
Музика: Віктор Лузан


Любіть Україну, як сонце, любіть,
Як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди!... (2)

Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов'їну. (2)

Для нас вона в світлі єдина, одна
В просторів солодкому чарі...
Вона у зірках і у вербах вона,
І в кожному серця ударі... (2)
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
І сльози, і все до загину...
Не можна любити народів других,
Коли ти не любиш Вкраїну... (2)

Дівчино! Як небо її голубе,
Люби  її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
Коли ти не любиш Вкраїну... (2)

Любіть у коханні, в труді, у бою,
Як пісню, що лине зорею...
Всім серцем любіть Україну свою,
І вічні ми будемо з нею! (2)

(с) Лана - 21.02.2009

_________________
Міно: - Я такий щасливий, - мрійливо. - У мене є група, ми дебютували, тепер якась графоманша пише про мене фанфик. Не життя, а пісня.
T.O.P: - Угу, - звів брови, покосившись на нового товариша і тепер колегу. - Подивимось, що ти заспіваєш після дебюту в першому її фанфику.

T.O.P.L.A.N.A
На початок Донизу
Переглянути профіль користувача http://clubfate.ukrainianforum.net
 

Моя країна - Україна!

Попередня тема Наступна тема На початок 
Сторінка 1 з 1

Права доступу до цього форумуВи не можете відповідати на теми у цьому форумі
Реліз-група ClubFATE :: Україна: життя, культура, традиції-