ФорумФорум  КалендарКалендар  ДопомогаДопомога  ПошукПошук  Список користувачівСписок користувачів  ГрупиГрупи  ЗареєструватисьЗареєструватись  ВхідВхід  

Частка | 
 

 "Туман"

Попередня тема Наступна тема Донизу 
АвторПовідомлення
Lana
Адміністратор
Адміністратор
avatar

Сообщения : 175
Корейчики : 388
Камсаамніда : 28
Дата регистрации : 03.08.2014
Откуда : Україна

СтворюватиТема: "Туман"   Вт 5 Серп 2014 - 2:54



НЕ РОЗМІЩУВАТИ НА ІНШИХ САЙТАХ БЕЗ ДОЗВОЛУ АВТОРА!!!
Поважайте працю і авторське право інших!
Дякую за розуміння!


НАЗВА: "Туман"
АВТОР: Lana
РЕДАКТОР: Charmy
РЕЙТИНГ: PG
ЖАНР: повсякденність, гумор
СТАТУС: завершено

_________________
Міно: - Я такий щасливий, - мрійливо. - У мене є група, ми дебютували, тепер якась графоманша пише про мене фанфик. Не життя, а пісня.
T.O.P: - Угу, - звів брови, покосившись на нового товариша і тепер колегу. - Подивимось, що ти заспіваєш після дебюту в першому її фанфику.

T.O.P.L.A.N.A


Востаннє редаговано Lana (Вт 5 Серп 2014 - 2:57); всього редаговано 1 раз
На початок Донизу
Переглянути профіль користувача http://clubfate.ukrainianforum.net
Lana
Адміністратор
Адміністратор
avatar

Сообщения : 175
Корейчики : 388
Камсаамніда : 28
Дата регистрации : 03.08.2014
Откуда : Україна

СтворюватиТема: Re: "Туман"   Вт 5 Серп 2014 - 2:55

Надихнув серіал "Ліквідація" і товариш Гоцман, той, який Давид Маркович.))))))))))))))

© 28 серпня 2008 року. Свідоцтво про публікацію №2808280121


Весняний ранок, огорнутий густим туманом, сонливо розпливався над землею.
В хатинці біля вікна мирно спав Микола. Йому явно снилося щось приємне і солодке. Він мило посміхався і щось тихенько бурчав під ніс.
З сусідньої кімнати вийшов роздягнений до пояса дід Лук'ян і почав активно розтирати плечі, голосно вигукуючи підбадьорливі слова. Старий готувався до чергових вранішніх водних процедур. Інтенсивність його приготувань примушувала білосніжну бороду здригатися і тріпотіти. Коля прокинувся від шуму і незадоволено повернувся на лежанці. А Лук'ян як заволає на всю хату:
- Ух, щас буде! Ох! Га-га-га!
З цими вигуками відкрив двері і вискочив в сіни. Микола обурено забурчав і натягнув на себе ковдру.
За вікном все було залито молочним туманом. Нічого не видно. Дід потонув в цій сивині, блиснувши білими п'ятами. Незабаром в тій непроглядній невідомості почулися крики гусаків, десь голосно впало відро, загавкав собака. І ось знову з'явився розчервонілий після вранішнього купання дід Лук'ян. В цей час з-за хати вийшла його дружина Дарина з мискою зерна. Лук'ян, після холодного відерка бадьорості не бачачи перед собою нічого, окрім фінішу, налетів на бабцю і розсипав все, що вона несла. Дарина, що славилася писклявим голоском, залементувала на весь двір, замахнувшись вже порожньою мискою:
- Що, не видно куди бігти! Га?!
Лук'ян не зупинявся і впевнено прямував до хатніх дверей. Тремтячи всім тілом, захрипів:
- Ой, замерз, не кричи! Ой! Ой! Ой!
Тут він послизнувся на ще сирому, розім'ятому гусаками бруді і трохи не сів в калюжу. Різко махнувши руками, утримуючи рівновагу, продовжив долати шлях до теплої хати, що у цей момент здавався довгою дорогою на Січ.
Лук'ян загудів, як паровоз:
- Ой. Ого! Ге... Тьху ти…
Від цього вранішнього шуму в селі по черзі завели пісню задиркуваті собаки, які тільки й чекали нагоди, щоб зчинити ґвалт. Микола підвівся з лежанки, розуміючи, що сон вже не повернути, прислухався до знайомих звуків і посміхнувся. Почухавши потилицю, встав і пішов в невелику кімнатку одягатися. В сінях почувся гуркіт і голос діда. Відкрилися двері і на порозі з'явився Лук'ян з обличчям переможця. Забігавши очима по кімнаті, шукаючи онука, закричав на все горло:
- Га-га! Бачив?! А ти спиш! Ге! Чи тебе нема?..
Вийшов Коля, натягаючи білу сорочку. Дід побіг одягатися. Коля підійшов до вікна, заглянув в нього і, не побачивши нічого, окрім туману, почав прибирати ліжко. З невеликої кімнатки, де шумів дід, почувся його голос:
- Ти ж за Васею сходи! Він писав, що на цей раз точно приїде!
Микола гигикнув.
- Та я ж і збираюсь. Скучив, аж не можна жити.
Незабаром з'явився Лук'ян, одягнений в фуфайку і биті валянки. Коля поглянув на закутаного „моржа", знову гигикнув і витягнув з-під ліжка рушницю. Протягнувши діду, урочисто промовив:
- З днем народження!
Лук'ян з лукавою іскоркою в очах прогримів баском, який трусонув теплу хату:
- Іч ти, не забув? Ой-ой-ой, що робиться!!! Та це ж я на кабана… Ой-ой-ой.
В цей час зайшла Дарина, впустивши в хату вранішню прохолоду. Вона голосно кинула дрова біля печі і почала витирати руки розірваним внизу фартухом.
Лук'ян спеціально почав говорити з Колею на ламаній російській, підморгуючи йому, знаючи, що Дарина цього не любить:
- Ти йді, не опаздивай. Васю зустречай. Скучів я за нім.
Дарина сердито забубоніла:
- Вибандюжується ото, як голий на морозі. Аж слухати противно. Тьху ти!
Лук'ян гигикнув:
- Та не сердься.
Дарина грубо відрізала:
- Ті! Іди геть!
Коля засміявся і пішов до дверей.
- Не вмієте ви, бабо, на нього сердитись. Гі-гі, - сказав він і вийшов в сіни.
Лук'ян поспішив за ним, гуркочучи і далі басом:
- Скажи Васюті, що дуже чекаю. І не лазьте мені отам ніде. Гайда, зразу додому!
Коля хитро посміхнувся:
- Ги, ага.
Лук'ян погрозливо мазнув кулаком:
- Не «ги», а додому, бо впіймаю, обом дам!

_________________
Міно: - Я такий щасливий, - мрійливо. - У мене є група, ми дебютували, тепер якась графоманша пише про мене фанфик. Не життя, а пісня.
T.O.P: - Угу, - звів брови, покосившись на нового товариша і тепер колегу. - Подивимось, що ти заспіваєш після дебюту в першому її фанфику.

T.O.P.L.A.N.A
На початок Донизу
Переглянути профіль користувача http://clubfate.ukrainianforum.net
Lana
Адміністратор
Адміністратор
avatar

Сообщения : 175
Корейчики : 388
Камсаамніда : 28
Дата регистрации : 03.08.2014
Откуда : Україна

СтворюватиТема: Re: "Туман"   Вт 5 Серп 2014 - 2:56

***

Туман трохи розсіявся, пропускаючи крізь себе проміння сонця і розпливчаті контури села. Коля весело крокував по дорозі і вдивлявся вперед. На обличчі зачаїлася посмішка, викликана солодкими мріями про зустріч з братом.
Він навіть і не помітив, як з туману вигулькнув його товариш по роботі Левко Стеблицький. Коля, нарешті помітивши його, розплився в широкій посмішці. Левко ледачою ходою плентався по узбіччю, жуючи зім'яту сигарету в роті. Він з байдужим виразом обличчя оглядав двори і щось наспівував. Побачивши Колю, зупинився і поволі перемістив сигарету з одного кута рота в інший.
- Здоров! - весело привітався Коля.
Левко примружив одне око і, хитро посміхнувшись, відповів:
- Здоров. Ти це куди в таку рань?
Коля гордо підняв голову:
- Брата зустрічати! Сто років не бачив!
Левко так само ліниво жував сигаретку.
- Думаєш, цей раз заявиться? - запитав він.
Коля спробував заговорити на російській мові, маючи в душі гордість, що його брат великий начальник в районі. З видом знавця, він час від часу підіймався навшпиньках, відповідаючи:
- А как же ж, конечно! То ему все нікогда та нікогда, а це прієдет точно! Ага. Сам пісал, что приєдєт.
У Левка в куточках рота з'явилася їдка посмішка:
- Ну, якщо пісав, то чого, мо і так.
- А ти чого тут курсіруєш?
- В тумані загубився.
Коля жартома замахнувся на друга:
- Ух ти ж і... Ух!
Левко перемістив сигарету в інший кут рота і протягнув:
- Ги. Та я таки-и-ий.
- Ну, ги-ги, я пішов.
- Йди.
- Ги-ги.
Настала пауза і тут Левко як зарегоче:
- Ги-ги-ги.
Коля теж гигикнув. Левко різко обірвав сміх і серйозно промовив, трохи нахилившись до товариша, ніби боячись, що хтось почує.
- Приходь увечері, ми з мужиками збираємось того… - він ніби ненароком махнув рукою біля шиї. - Ну, в Івана новосілля. Так ми от хрясь і відсвяткуємо.
Коля весело протягнув:
- А-а-а! Так ясне діло! Прийду-прийду!
Левко знову хитро примружився.
- Приходь-приходь.
Коля ляснув товариша по плечу і продовжив свій шлях в бік невеликої річки, що розбивала село навпіл. Туман біля води згустився і ретельно приховав її від людського ока.
Микола зігнувся, відчувши сирість, і загримів по дерев'яному мосту, намагаючись швидше вирватися з цього неприємного місця.
Раптом зупинився і прислухався. Хтось плив по річці і щось наспівував. Коля підійшов до краю моста і подивився на воду. Там з туману виринув човен. В ньому сидів його сусід і кращий товариш дитинства Семен Степовий. Одягнений в тільняшку, в матроській безкозирці з написом «Тихоокеанський флот», він з витріщеними очима дивився вперед і гріб щосили. В кінці човна стирчала навскоси вудка, вставлена між дощок лавки. Закинута у воду, вона вигнулася і її поплавець перелякано поспішав за господарем, раз у раз підстрибуючи на невеликих хвилях. Семен явно був не в гуморі і міг, як він виражався, «порвати кого завгодно».
Побачивши друга, Коля голосно закричав:
- Сьома, це ти?
Семен навіть оком не мигнув.
- Де? - гаркнув він.
- Сьома, та хвате тобі дуріти! Що ти там робиш?
- Що, не видно? Рибу ловлю!
Семен заплив під міст і незабаром виплив з другого боку. Коля весело перебіг на протилежний край і жартома додав:
- Га-га-га. Ну й дурний ти! І що воно ото там ловиться інтересно?!
- Воно так інтересно, що аж до несподіванки!
- Ги-ги. Та чого ти? Що вже трапилось?
Семен припинив гребти. Коля погано його бачив і постійно жмурився, намагаючись роздивитися, що там робить його товариш.
А той подумав і нарешті відповів:
- Нюрка пішла.
Коля розтягнув посмішку на півобличчя і весело заторохтів:
- Так тю ти! Хай йде! Вернеться!
Семен незадоволено озирнувся на товариша, помовчав і прохрипів:
- Ну й грамотний ти у нас, а!
Коля поважно протягнув:
- А що-о-о, не так?! Куди вона дінеться?! Вилазь на берег, бо ще втопишся! Ги-ги, Нахімов.
Семен знову задумався і незабаром все ж таки погріб до берега. Вудочка зачепилася за щось у воді і почала вигинатися. В цей час Коля швиденько спускався з моста і з гордістю лепетав про свого брата:
- А я за Васею. Писав, що в цей раз кине всі справи і обов'язково приїде на дідове народження. А той жде, аж кипить. Сьогодні такий концерт видав! Оце йду зустрічати.
В цей час вудка сильно натяглась, вислизнула з човна і у воду «хлюп».
Семена це взагалі вивело з себе і він із злістю шпурнув весло на берег. Воно майже беззвучно зарилося в зеленіючу молоденьку травичку, трохи не зачепивши Колю, який підходив до води.
- Тьху ти! - крикнув Семен і додав ще пару «міцних» слів.
Потоптавшись у човні, став на карачки і почав діставати вудку. Човен різко гойднувся і Семен, не утримавши рівновагу, звалився у воду.
Коля перелякано заметушився на березі. Він, було, вирішив допомогти товаришу і вже знімав з себе старенький піджачок, але потім передумав, натягнув його назад і, не припиняючи бігати туди-сюди, закричав:
- Сьома, тримайся! Я йду!
Семен випірнув, притримуючи безкозирку, з якої струмком лилася вода, плюнув убік і крикнув Колі:
- Куди лізеш?! Стояти! Я сам!
Семен рачки виповз на берег. Він насилу підвівся і знову плюнув, грізно дивлячись у бік човна. "Нахімов" тремтів, як осиковий лист. Цокотячи зубами, Семен прохрипів:
- Ні, ну що далі, то цікавіше!
Коля поспішив проявити свій ентузіазм:
- Я допоможу.
Семен задумався і без участі відповів:
- Ага. Йди, куди йшов.
Подумавши ще, додав, озираючись на всі боки:
- Васька, напевно ж і дорогу забув, проведеш.
- А ти?
Семен зсунув безкозирку на потилицю, відповівши:
- Я? А я ще поплаваю.
З цими словами він поліз назад у воду.
Коля розгубився.
- Ага. Тільки ти той... Холодно, - пробурмотав собі під ніс.
Семен зупинився до пояса у воді, здригнувся всім тілом і подивився на товариша.
- Іди, бо вдарю! - гаркнув, як старий пес.
- А. Ага. Іду.
Коля, озираючись, пішов до мосту, кидаючи несміливі повчання:
- Все буде добре. Вернеться. Де дінеться? Сьома, ти головне не переживай!
Він стиснув міцно кулак і потряс ним в повітрі, таким чином підбадьорюючи товариша і закликаючи його бути сильним. Семен в цей час підплив до вудки і закинув її в човен.
- Ага, не буду, - пробурчав він і спробував залізти в своє невелике судно.
Але успіх знову відвернувся від нього. Човен похилився набік, і Семен знову плюхнувся у воду. Випірнувши, він голосно вилаявся і вигукнув:
- Ну очманіти можна!
Полишивши все, Семен вийшов на берег і почовгав до центральної дороги. Всередині нього все кипіло. Проходячи повз двору бабки, що жила біля річки, з усієї дурі гепнув ногою в огорожу. З будки вискочила маленька зла собака і голосно завищала, розбризкуючи слину на всі сторони. Семен стояв і з презирством дивився на оскаженілий пуцвірок. А той шкірився і буквально задихався від люті. Семен, дражнячись, загарчав, від чого собака зайшлась ще більшим ляскотом.
- Тьфу ти, - плюнув, після чого собака ще голосніше загавкала захриплим голосом, пропускаючи зрідка вже беззвучне "гав".
Семен, затягнувши якусь моряцьку пісню, побрів вздовж дороги під супровід зростаючої хвилі собачого ґвалту, яка поступово розлилася по всьому селі.

_________________
Міно: - Я такий щасливий, - мрійливо. - У мене є група, ми дебютували, тепер якась графоманша пише про мене фанфик. Не життя, а пісня.
T.O.P: - Угу, - звів брови, покосившись на нового товариша і тепер колегу. - Подивимось, що ти заспіваєш після дебюту в першому її фанфику.

T.O.P.L.A.N.A
На початок Донизу
Переглянути профіль користувача http://clubfate.ukrainianforum.net
Lana
Адміністратор
Адміністратор
avatar

Сообщения : 175
Корейчики : 388
Камсаамніда : 28
Дата регистрации : 03.08.2014
Откуда : Україна

СтворюватиТема: Re: "Туман"   Вт 5 Серп 2014 - 2:56

***

Роль автобусної зупинки грала перекошена лавка, що стирчала біля такого ж перекошеного від часу клубу. Голова все клопотав, як би побудувати новий, навіть раду збирав з цього приводу, поки не вирішили дочекатися тепла і почати будівництво нового будинку культури.
Так от, в цей раз там зібралось безліч охочих відвідати районний центр. Всі шумно обговорювали останні плітки сільського життя, час від часу поглядаючи, чи не з'явився на горизонті жовтий автобус з величезною червоною смужкою з боків.
Туман майже розсіявся. Біля клубу на лавці сидів серед натовпу, але виглядав самотньо дід Трохим. Побачивши Миколу, він радісно посміхнувся беззубим ротом, передчуваючи солодкість майбутньої розмови.
Коля, підійшовши ближче, повагом вимовив:
- Добрий день!
- Здоров-здоров! Чого радісний такий, Колю?
- Брата зустрічаю. Вже два роки, як не бачились.
- Хе-хе. А мій неділю тому приїжджав. Канхветів привіз. Півдня віддирав від піднебіння. Хай їй... Поїхав уже, сказав, справи, партія зве, - прохрипів дід, прицмокнувши. - Ну це ж не наше село. Це районний центр! - Трохим підняв вгору свій покручений палець.
Коля задумливо сів поряд з дідом, відповівши:
- Та так, так…
В цей час від натовпу відділилась молода повна жінка з пронирливими маленькими очима і лукавою посмішкою. Це було місцеве радіо Клавдія Максимівна. Вона примружила свої хитрі очі і єхидно запитала:
- А що, Колько, твій Васька зовсім своє забув? Так? Хоч би раз на рік приїхав. Срамота!
Трохим не втримався і гнівно махнув в її сторону палицею, прокричавши:
- А йди ти, окаянна! От же бабство жити не дає!
Вона завищала, відскочила і, трохи зігнувши ноги, нагнулася у бік діда, залепетавши:
- Що?! Сам, дивись, таким був, а?! Мамку з татком кинув і сам на всі чотири сторони, так?
- Ох ти ж, пліткарка!
Дід хотів встати, але хвора спина посадила назад.
- А йди сюди! Я тобі таких мемелів дам, що вік пам'ятатимеш! Ти дивись яка! Не слухай цих сорок... Пліткарка отака... Ти, Колька, не сердься, навіть коли не приїде. Може, і його партія зве!
- Не-а, приїде. Обіцяв.
Коля встав і подивився на дорогу, чекаючи автобуса. Він не чув сварки, в яку вже влізла половина з тих, хто стояв на зупинці. Коля з трепетом серця чекав приїзду свого брата, якого не бачив майже два роки.
Незабаром з'явився і довгоочікуваний автобус. Коля побіг йому на зустріч, заглядаючи у вікна. Той зупинився, випустивши пасажирів. Коля нервово ставав навшпиньки, вдивляючись в глибінь людського потоку. Вийшов останній пасажир - Васі не було...
Коля розчаровано опустив голову. Клава гордовито підійшла і запитала:
- А де ж твій Васька, а?
Коля сів біля діда. Не хотів розмовляти. Той зітхнув і поклав хлопцеві руку на плечі, прохрипівши:
- Напевно, партія.
Хлопець задумливо гойднув головою і сумно відповів:
- Напевно.
В автобус почали завантажуватися нові пасажири. Шум, гамір, крики. Клава всіх порозпихала і влізла перша.
Трохим, побачивши це, гойднув головою і сказав:
- Ох і зухвала. Ну треба ж такому вродитись, а!
Незабаром автобус поїхав в зворотному напрямку. Стало тихо і спокійно. Десь в кроні дерева, що прокидалося, заспівала синиця і знову затихла. Весна.
В небі почулися крики журавлів. Коля підняв голову.
Очі Трохима наповнила доброта, і з'явилась батьківська любляча посмішка. Він ласкаво промовив:
- Мої хороші. Втомилися з дороги, рідні. О, тварина розумна. Завжди пам'ятає, куди треба повертатись. Пам'ятає, де їх будинок.
Коля сумно нахилив голову і важко зітхнув:
- Н-да. Що це діду казати?
- А Лук'ян зрозуміє! І ти не сердься на брата, не треба. Приїде наступного разу. Може, зайнятий.
- Так. Може...
І тиша. Дід мрійливо дивився вдалечінь вслід вже невидимим журавлям.
Раптово Трохим вимовив:
- Поглянь, туман розвіявся. Видніше стало. Ох, добре. Весна.
- Так, видніше… - зітхнувши, відповів хлопець, думаючи зовсім про інше.
Знову замовкли. Посидівши так, Коля встав, зітхнув і зібрався було вже йти, але дід зупинив його:
- Ти вже йдеш? Може, ще посидиш? Га? А то мені нема з ким і поговорити.
Коля подивився на самотнього старого і, сумно посміхнувшись, відповів:
- Так ні, діду Трохиме. Мені ще треба Сьомі допомогти. Та й вдома чекають. Піду я.
З цими словами він неспішно попрямував додому. Але зупинившись, озирнувся і додав:
- Діду, а приходьте сьогодні до нас на народження. Посидимо, поспіваємо. А?
Трохим ожив.
- Ага, а як же, прийду, коли запрошуєш!
- Ото і добре, - сказав Коля, посміхнувся і пішов.
Трохим радісно зітхнув. Цей вечір для нього не був самотнім. Він знову подивився вдалину. А там ще один журавлинний ключ летів на фоні весняного сонця, що вже піднялося над горизонтом.
Таки весна.

_________________
Міно: - Я такий щасливий, - мрійливо. - У мене є група, ми дебютували, тепер якась графоманша пише про мене фанфик. Не життя, а пісня.
T.O.P: - Угу, - звів брови, покосившись на нового товариша і тепер колегу. - Подивимось, що ти заспіваєш після дебюту в першому її фанфику.

T.O.P.L.A.N.A
На початок Донизу
Переглянути профіль користувача http://clubfate.ukrainianforum.net
Спонсируемый контент




СтворюватиТема: Re: "Туман"   

На початок Донизу
 

"Туман"

Попередня тема Наступна тема На початок 
Сторінка 1 з 1

Права доступу до цього форумуВи не можете відповідати на теми у цьому форумі
Реліз-група ClubFATE :: ШУКАЄМО ТАЛАНТИ! СТОРІНКИ, ЩО НАДИХАЮТЬ! :: Авторські твори (неазіатського спрямування)-