ФорумФорум  КалендарКалендар  ДопомогаДопомога  ПошукПошук  Список користувачівСписок користувачів  ГрупиГрупи  ЗареєструватисьЗареєструватись  ВхідВхід  

Частка | 
 

 Фанфік (мініатюра) "Сон" - T.O.P (Big Bang)

Попередня тема Наступна тема Донизу 
АвторПовідомлення
Lana
Адміністратор
Адміністратор
avatar

Сообщения : 180
Корейчики : 395
Камсаамніда : 28
Дата регистрации : 03.08.2014
Откуда : Україна

СтворюватиТема: Фанфік (мініатюра) "Сон" - T.O.P (Big Bang)   Чт 14 Серп 2014 - 12:16

[Ви повинні бути зареєстровані і підключені , щоб побачити посилання]

С        Н
  О  
Т        П


(27.07.2012)

Не розміщувати на ІНШИХ САЙТАХ БЕЗ ДОЗВОЛУ АВТОРА!!!
Поважайте працю і авторське право інших!
Заздалегідь дякую!


НАЗВА: "СОН"
АВТОР: Lana
РЕДАКТОР: Charmy
ФЕНДОМ: T.O.P (Big Bang)
РЕЙТИНГ: PG
ЖАНР: імпровізація  Very Happy  мініатюра на мій сон
СТАТУС: завершено

_________________
Міно: - Я такий щасливий, - мрійливо. - У мене є група, ми дебютували, тепер якась графоманша пише про мене фанфик. Не життя, а пісня.
T.O.P: - Угу, - звів брови, покосившись на нового товариша і тепер колегу. - Подивимось, що ти заспіваєш після дебюту в першому її фанфику.

T.O.P.L.A.N.A


Востаннє редаговано Lana (Вт 19 Квіт 2016 - 23:57); всього редагувалось 3 раз(и)
На початок Донизу
Переглянути профіль користувача http://clubfate.ukrainianforum.net
Lana
Адміністратор
Адміністратор
avatar

Сообщения : 180
Корейчики : 395
Камсаамніда : 28
Дата регистрации : 03.08.2014
Откуда : Україна

СтворюватиТема: Re: Фанфік (мініатюра) "Сон" - T.O.P (Big Bang)   Чт 14 Серп 2014 - 13:02

Завжди хотіла торкнутися неба, але лише могла відчувати його дощові сльози. Хотіла приголубити промінь сонця, але лишень відчувала його тепло. Мені хотілося обійняти вітер, але у відповідь обійняти міг лише він... Невловимий, вільний, невидимий... Відчувати висоту, тепло і порив, без можливості доторкнутися рукою ...


ЙОГО очі... Вони нібито посміхаються, але якщо придивитися, видно глибше захований ледь помітний смуток, якому відома самотність тихих вечорів. Дурманить мій розум своїм низьким, хриплуватим голосом... Наразі веселий, усміхнений, щедрий. Сипле сюрпризами, словами, питаннями. Турботливий, ласкавий, ніжний. Грайливий, чуттєвий, по-дитячому милий... Поруч, але лише уві сні ... Стоїть зовсім близько і у мене на руці тремтить м'яке тепло, відчуття присутності. Красива, легка ілюзія. А скільки подарунків дарує! Каже, що можу просити все, чого захочу... "А себе подаруєш?" - з'явилася думка і, як мишка, шмигнула в нірку підсвідомості. Пауза. Задумався... Цікаво, над чим? Можливо, як котик, зловив мою мишку?.. Посміхається, поринувши у роздуми. Йдемо неквапливо, навколо багато людей. Прекрасна декорація для "загубитися". У сні це так легко... Не відводжу від нього погляду, боячись, що розтане, як видіння... Знову посміхається. Простягає здоровенного волохатого ведмедика.
- Такий, як і ти, - жартую я, сміючись, і мимоволі торкаюсь його волосся.
Грайливо зіпсувавши ідеальну зачіску, раптом завмираю. Волосся м'яке, неслухняне, лоскоче мою долоню... Лоскоче?.. Отже... я відчуваю його?.. І ВІН завмер. Дивиться на мене, його вуста легенько торкає чарівна посмішка. Прислуховується, як і я, до відчуття близькості, що так раптово виникло. Моя рука мимоволі опускається до його обличчя. Ще невпевнена, торкатись чи ні. Страх знову відчути порожнечу сну лякає. Але я наважуюся. Як мило... Теплий, ніжний, приємний... Кінчики пальців пронизує відчуття присутності. Радію, як дитя, що можу хоч разочок торкнутися і подарувати всю ніжність і вдячність, які переповнюють мене. Посміхається. Сподобалось. Злегка піддається і ледь помітно притискається до моєї долоні, ніби просить приголубити його ще раз. Який кумедний! Я б ще й обніматись полізла, але боюсь, розтане з переляку і несподіванки. Хоча, напевно, треба було ризикнути...
Дивлюсь на скуйовджену зачіску. Моїх рук справа. Сміючись, починаю поправляти його волосся, із завмиранням серця прислухаючись до кожного дотику. Зовсім на сон не схоже. Відчуваю кожну волосинку. Смішно, але цьому химерному хлопцеві теж заманулося взяти участь в дбайливому процесі і проявити турботу про мене - вирішив поправити мій комірець. Ось так і стоїмо, як два дурня, серед супермаркету: я йому зачіску поправляю, а він мені комір. Тільки обидва не дивимось на виконання роботи, а один на одного...
...Руки уповільнюють рухи. Якась тривожна пауза. Відчуваю, як серце в шаленому ритмі калатає в грудях. Щось пішло не так. З'явився якийсь шум, що здавив підсвідомість, хтось десь голосно обурювався, з'явилося відчуття самої себе... У його очах народився смуток. Вії стали ледь вологими... М'яка, легка посмішка жалю... Я перестала відчувати його дотик... Навколо набігло ще більше людей. Всі метушилися. Супермаркет наповнився криками. Тривожно... ВІН зробив крок назад, все ще не відводячи від мене погляд. Відчуваю, як всередині пече настирлива прикрість... Тане... З тією ж милою посмішкою і сумним, наповненим сльозами поглядом розчиняється в натовпі, який хаотично штовхає його з усіх сторін... Одинокий, мовчазний, недосяжний...

- Пів на дев'яту! Ти при своєму розумі?! Тобі о дев'ятій вже треба бути на роботі! Ти що, вирішила догану отримати?! Ти будеш сьогодні вставати?!!
Паралельно з гучним голосом батька звучить дзвінке, щоправда, трішки захрипле сопрано нашого сіамського кота Кіма, якому, напевно, хтось в цей момент наступив на хвіст. По сусідству, скаженіючи від свободи зграї собак, що пробігала мимо воріт, очманіле від молодості цуценя почало голосно лящати, та так дзвінко, як шкільний дзвоник на перше вересня.
- В будку, пакість ти отака! - чується "обожнюваний" мною їдкий голос сусідки.
У відповідь зухвале одноразове гавкання, яке натякало їй, мовляв, іди, куди ішла, не відволікай! І знову дикий гавкіт. Як не обурюватися бідному собаці, коли сам на прив'язі, а поруч розгулює вільний вуличний кошлатий народ. Це були ранкові радості приватного сектору.
Встаю, сонно потираю очі. Розумію, що заснула одягненою, із увімкненим світлом і не змитим макіяжем. Туш розтерла на пів щоки. Сиджу, як Марк Дакаскос в серіалі "Ворон-месник", щоправда, розводи під очима схожі скоріше на синці. Іду до дзеркала, сміюсь.
- Красуня... - шепочу я, дивлячись на чудо-відзеркалення. - T.O.P, це явно був сон. В реальності ти б заїкатись почав, неочікувано зіткнувшись зі мною в темному провулку... А так ще й ведмедика подарував, - хіхікаю, ковтаючи сльози. - Добре, що не панду, а то б я зараз прийняла це як тонкий натяк на мій зовнішній вигляд...
- Ні, ну ти подивись, що витворяє! Півгодини залишилось до робочого дня, а вона витріщається в дзеркало і сама з собою розмовляє! Зовсім зі своїми корейцями розум втратила! - це мама вступила в ряди учасників ранкового дійства.
Розумію, що всі навколо мене праві... Але все одно ніяк не можу прийти в "норму". Сонно плентаюсь у ванну, ледь помітно погладжуючи великим пальцем вказівний, на якому ще відчуваю дотик ЙОГО м'якого волосся... Почала вмиватись, разом з водою змиваючи сльози, що так неочікувано полились по щоках... Добре, що ніхто не помітить. Вода змила воду... Дивлюсь на пальці... Відчуття майже зникло... Моїх вуст торкнулась іронічна посмішка. Ось і прокинулась...
- Ну і дурна... - шепочу я тихо, щоб ніхто не почув.

Реальність - прекрасна штука. Весела, грайлива, наповнена почуттями та емоціями. Все відмінно! Іноді навіть прикольно! Особливо, коли життя починає над тобою жартувати. Все є для повного щастя. Тільки от халепа - не до всього цього ми можемо доторкнутися ...

_________________
Міно: - Я такий щасливий, - мрійливо. - У мене є група, ми дебютували, тепер якась графоманша пише про мене фанфик. Не життя, а пісня.
T.O.P: - Угу, - звів брови, покосившись на нового товариша і тепер колегу. - Подивимось, що ти заспіваєш після дебюту в першому її фанфику.

T.O.P.L.A.N.A
На початок Донизу
Переглянути профіль користувача http://clubfate.ukrainianforum.net
 

Фанфік (мініатюра) "Сон" - T.O.P (Big Bang)

Попередня тема Наступна тема На початок 
Сторінка 1 з 1

Права доступу до цього форумуВи не можете відповідати на теми у цьому форумі
Реліз-група ClubFATE :: ШУКАЄМО ТАЛАНТИ! СТОРІНКИ, ЩО НАДИХАЮТЬ! :: ФАНФІКИ та АВТОРСЬКІ ТВОРИ АЗІАТСЬКОГО СПРЯМУВАННЯ-